Вже мокрим снігом сипле осінь пізня.
Ген, голий ліс зимовий сон зборов,
В моє життя немов раптова пісня
Ввірвалася непрохана любов.
Така стрімка мов та весняна повінь,
Що плин життя виводить з берегів,
Я нею, паче гроно сонцем, повен,
В мені бринить її величний гімн.
Приспів.
Ой, ти, любов непрохана, мов ластівка сполохана,
Я серцем розтривоженим лечу на крилах мрій,
Туди, де степ неораний, де біг ріки нескорений,
Туди, де в полі щирості зійдуть ростки надій.
Мороз та сніг кохання не остудить,
Лід безнадії згине назавжди,
Любов цвіте, цвіте, буяє всюди,
Кипить мов вир джерельної води.
Все радісне, сподіване, чудове.
Я хочу їй в дарунок принести.
Ой! ти моя, непрохана любове,
Спасибі. Що прийшла до мене ти!
Приспів.
Ой! ти, любов непрохана, мов ластівка сполохана,
Я серцем розтривоженим лечу на крилах мрій,
Туди, де степ неораний, де біг ріки нескорений,
Туди, де в полі щирості зійдуть ростки надій.
Микола Токар. Сідней.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 9947 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Любов-це дар Божий,а подарунки,за звичай, не випрошують:)Так?Красиво, поетично.Слава Богу. Комментарий автора: Дуже вдячний Вам Надїє і згодний з Вами.Найкращих Вам побажань, наснаги у Вашій творчості, невтомності у вихованні дітей. Радості та щастя Вам! З повагою.
Євген Аксарін
2009-03-17 14:38:43
Зворушливо й симпатично. Щиро. Що ж до поетики - ще раз (може, й не один) перегляньте. Надибав один росизм у Вас: "росток". Треба: "паросток". Комментарий автора: Дуже вдячний Вам Євгене за відзив.Що до русизмів то Ви безперечно правий. Дійсно потрібно писати паросток. Але вже нічого не вдієш. Нехай залишається так як є.Надалі буду більш уважний. наснаги Вам у творчості.
З повагою.
Поэзия : Дорога к счастью. - Алла Пудовкина Разговаривала с одним знакомым, который говорил, что он уже никчемный человек, что он плохой и любить-то его как будто уже нельзя, пустой ...никчемный... Я пыталась объяснить ему, что это не так. Потом, уже после разговора, осталось чувство горечи и я молилась за него и долго размышляла над этой ситуацией, ведь столько людей думает также, как он. Ведь кто-то упорно пытается нам доказать, что это правда. Но это не так! Вот так родились эти стихи....
